Марс за свою історію втратив величезну кількість води, але точні причини цього явища досі залишаються загадкою. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Astronomy, виявило, що ключовим фактором могла стати значна зміна нахилу осі Марса.
Колись на Червоній планеті існували річки, озера і, можливо, моря — про це свідчать характерні утворення на її поверхні. За оцінками вчених, кількість води тоді могла покривати планету шаром завтовшки близько 100 метрів. Нині вода зосереджена переважно у вигляді льоду в полярних шапках та під поверхнею.
Раніше вважали, що вода випаровувалась через вплив сонячного випромінювання, яке розщеплювало водяну пару на водень і кисень. Легкі атоми водню здатні покидати атмосферу, сприяючи втраті води. Однак поточні втрати не пояснюють повністю, чому Марс став таким сухим. Учені вказують на те, що вісь Марса має значні коливання нахилу — від 0 до 66 градусів, із середнім близько 35 градусів. На відміну від Землі, яка стабілізована Місяцем, Марс не має великого супутника, що дозволяє його осі нахилятися сильніше. Великі кути нахилу призводять до того, що полярні області отримують більше сонячного світла, що викликає танення льоду й утворення водяної пари. Через це водяний лід безпосередньо переходить у пару, яка потім випаровується у космос. За допомогою комп’ютерного моделювання вчені показали, що при нахилі осі в 35 градусів втрати водню в атмосфері зростають значно більше, ніж зараз. Пилові бурі додатково збільшують втрати водню на 50%.
Таким чином, зміни нахилу осі Марса могли зіграти вирішальну роль у висиханні планети, сприяючи втраті великої кількості води протягом її історії.
