Конфлікт на Близькому Сході, зокрема блокування Ормузької протоки, призвів до стрімкого підвищення цін на енергоносії та добрива, що негативно позначається на аграрному секторі України. Вартість ресурсів зростає, і це уже відчувають сільгоспвиробники в період посівної кампанії.
З початку березня морські перевезення через Ормузьку протоку, яка є важливою артерією для міжнародної торгівлі, практично призупинилися. Якщо в лютому через цю протоку проходило приблизно 129 суден щодня, то в березні цей показник знизився до всього чотирьох суден на день у деякі дні. Іран, який контролює цю важливу шлях, проводить вибірковий пропуск суден і активно атакує цивільні кораблі — лише за перші два тижні березня сталося 22 таких випадки.
Ця ситуація стала серйозним ударом для енергетичного ринку, особливо для Катару, який припинив виробництво скрапленого газу, що призвело до значного зростання цін на паливо в Європі — з 27 лютого по 19 березня ціни на газ зросли на 103%. Це також вплинуло на ринок добрив, оскільки природний газ є основною сировиною для виготовлення аміаку, ключового компонента азотних добрив. Країни Перської затоки займають важливі позиції на ринку добрив, експортувавши близько 49% карбаміду і 30% аміаку. Збільшення цін на аміак до 750 доларів за тонну (+8,7%) та карбамід до 683 доларів (+32,4%) стало наслідком зупинки постачань з цього регіону. Найбільше зростання цін спостерігалося в США та Канаді, зокрема карбамід подорожчав більш ніж на третину. Китай, намагаючись уникнути дефіциту, почав вивільняти запаси добрив з державних резервів.
Міжнародні організації, зокрема ООН, попереджають про потенційні загрози для продовольчої безпеки. За їхніми оцінками, до 45 мільйонів людей можуть опинитися на межі голоду через подорожчання добрив і продуктів харчування. Найбільше це вплине на країни, які значною мірою залежать від імпорту добрив з Перської затоки. Наприклад, Бразилія у 2025 році імпортувала весь обсяг карбаміду, з яких 41% проходило через Ормузьку протоку. Індія, яка щорічно витрачає близько 18 мільярдів доларів на добрива, також відчуває скорочення поставок з цього регіону. У Бангладеш через дефіцит газу закрили чотири з п’яти заводів добрив, а в африканських країнах, таких як Судан, Танзанія та Кенія, зростання цін на добрива може негативно відобразитися на врожайності.
В Україні, хоча країна не залежить безпосередньо від постачань добрив з Перської затоки, глобальні зміни все ж таки впливають на внутрішній ринок. Україна імплементує добрива з Азербайджану, Туркменістану та Польщі, але через загальне скорочення пропозиції на світовому ринку, ціни в Україні зростають. Залежність України від імпорту азотних добрив перевищує 60%, а лише двоє з шести великих заводів з виробництва аміаку працюють на повну потужність.
Зростання цін на добрива, разом з військовими ризиками і проблемами в логістиці, створює додатковий тягар для аграріїв. Експерти попереджають, що дефіцит карбаміду на 10% може призвести до підвищення собівартості виробництва зерна в Україні на 3-5%. Для пшениці та кукурудзи витрати можуть зрости на 7%, а для соняшнику — на 5%. Імпортери в Україні можуть витратити на 140 мільйонів доларів більше на закупівлю добрив у 2026 році. Росія, як найбільший експортер добрив, може скористатися ситуацією, проте її можливості обмежені через виробничі та логістичні труднощі.
Усе це свідчить про серйозний економічний тиск, якому піддаються країни, зокрема й Україна, на фоні глобальної нестабільності. Якщо конфлікт загостриться, ціни на енергоносії та добрива можуть продовжити зростати, що безпосередньо вплине на аграрний сектор і продовольчу безпеку у світі.
