У сучасному світі, де межа між технологіями та живими істотами стає дедалі тоншою, одне незначне на перший погляд явище зуміло викликати глобальну дискусію. У Південній Кореї робот-доставщик, використовуваний міською радою Гумі для пересування документів, несподівано завершив свою “кар’єру” драматичним чином, кинувшись зі сходів. Інцидент, описаний деякими як “самогубство машини”, викликав запеклі дебати серед учених і технологів.
Інцидент стався в червні, коли простий робот, схожий на білий кошик із екраном, зламався, і його поведінку жартома охарактеризували як “емоційний зрив”. Однак подія зачепила значно глибші теми. Чи можуть роботи мати свідомість? Чи заслуговують вони на певну форму поваги?
У Південній Кореї, де роботи становлять 10% робочої сили, антропоморфізація машин стала частиною робочої культури. Люди, які працюють поруч із “колегами-роботами”, іноді наділяють їх людськими якостями. Але чи має це наукову основу? Професор Джонатан Бірч із Лондонської школи економіки наголошує, що людство перебуває на межі, коли штучний інтелект може здатися розумним. Наукова спільнота поки не дійшла єдиної думки, чи може штучний інтелект володіти внутрішнім “я”. Інцидент із роботом у Гумі лише підсилив ці дискусії.
Із розвитком технологій і створенням “коботів” — роботів, що працюють поруч із людиною, питання їхніх прав і можливостей стає дедалі актуальнішим. Емоційно чутливий штучний інтелект, наприклад, уже може тонко реагувати на людські емоції. Але як далеко ми зайдемо в сприйнятті машин як розумних істот? Після інциденту в Південній Кореї з’явилися повідомлення про подібні явища в інших роботах. Це спонукає багатьох розглядати сценарії, які ще нещодавно були лише темою наукової фантастики.
Поки одні бачать у технологіях шлях до підвищення ефективності та комфорту, інші попереджають про етичні виклики.
Інцидент у Гумі змушує замислитися не лише над межами розумності ШІ, але й над тим, як ми, люди, адаптуємося до світу, де живі істоти та машини дедалі більше переплітаються.
