Канада оголосила про плани суттєво скоротити кількість тимчасових резидентів, які зможуть приїхати до країни у найближчі роки. Згідно з новим міграційним планом, у 2026 році уряд має намір прийняти 385 тисяч тимчасових мешканців — це на 43% менше, ніж заплановано на 2025 рік. Протягом двох наступних років квоту ще зменшать — до 370 тисяч осіб. Для порівняння, у минулорічному плані йшлося про понад 516 тисяч нових тимчасових жителів.
Міністр фінансів Франсуа-Філіп Шампан зазначив, що уряд прагне повернути імміграцію до “більш сталого рівня”. За його словами, канадці відчувають, що країна досягла меж своїх можливостей. “Ми не закриваємо двері, але переходимо до більш збалансованого підходу”, — підкреслив він.
Згідно з урядовими даними, у 2025 році кількість тимчасових іноземних працівників уже скоротилася вдвічі, а студентів-іноземців — на 60%. Також на третину зменшилася кількість прохачів притулку. Водночас Канада продовжить щороку надавати постійний вид на проживання близько 380 тисячам осіб — на рівні попередніх років.
Новий підхід спрямований на те, щоб імміграція більше відповідала економічним потребам країни. Уряд прагне, щоб частка економічних мігрантів серед усіх новоприбулих зросла з 59% до 64% упродовж трьох років. Також передбачено прискорене надання статусу постійного проживання 33 тисячам власників робочих віз та запуск програми для власників американських віз H-1B, переважно у сфері технологій.
Крім того, Канада інвестує 1,7 мільярда доларів протягом 13 років у залучення висококваліфікованих дослідників до своїх університетів.
За останні п’ять років у країні зросла кількість громадян, які вважають, що Канада приймає надто багато іммігрантів — нині таких понад 56%. На цьому тлі нова політика викликала гостру критику правозахисників. “Це спроба зробити мігрантів цапами-відбувайлами за проблеми, які створив сам уряд — від браку житла до перевантаженої медицини”, — заявив Саїд Хуссан із організації Migrant Rights Network.
Попри це, уряд наполягає, що зменшення імміграції є необхідним кроком для стабілізації ринку праці, зниження навантаження на соціальні служби та збереження економічної рівноваги.
