Нещодавні наукові відкриття привертають увагу до інтригуючої гіпотези про те, що споживання ферментованих продуктів може мати суттєвий вплив на розвиток людського мозку. Ця теорія, відома як “гіпотеза зовнішньої ферментації”, розглядає можливість, що наші далекі предки отримували поживні речовини та енергію з продуктів, які піддавалися бактеріальному розкладанню поза їхнім організмом. Це відрізняється від внутрішнього процесу ферментації, який відбувається у кишечнику.
За час еволюції розмір людського мозку збільшився втричі. Існує кілька теорій, що намагаються пояснити цей процес, включаючи “гіпотезу дорогоцінної тканини”, яка передбачає перерозподіл енергії від системи травлення до мозку. Є також теорії, пов’язані зі змінами в раціоні харчування, такі як збільшення споживання м’яса або обробка їжі. Однак ці теорії мають свої недоліки, включаючи необхідність розвитку когнітивних здібностей для контрольованої обробки їжі.
Гіпотеза зовнішньої ферментації вказує на те, що споживання продуктів, які піддаються ферментації поза організмом, може бути ключовим чинником у харчуванні наших предків. Цей процес приносив численні переваги, аналогічні внутрішній ферментації в кишечнику, такі як покращення засвоєння поживних речовин, утримання здоров’я кишечника, детоксикація та підтримка імунної системи.
Гіпотеза зовнішньої ферментації має переваги перед іншими теоріями щодо харчування. Вона потребує менше когнітивних навичок, ніж приготування їжі на вогні, і може бути більш простим та пасивним способом обробки їжі.
Сучасна ферментація широко використовується у культурній практиці та технологіях харчової промисловості. Дослідники вважають, що освоєння ранніми гомінінами методів зовнішньої ферментації могло бути ключовим фактором у розвитку людського мозку та зменшенні розмірів кишківника. Ця гіпотеза відкриває нові перспективи для дослідження еволюції людини та її анатомічних змін, хоча вимагає подальших наукових досліджень для підтвердження своєї правомірності.
