У разі ядерного вибуху, багато хто вважає, що найкращим варіантом для виживання є укриття в спеціально обладнаних бункерах. Проте реальність виявляється не такою оптимістичною. Ядерні бункери, які спочатку проектувалися під час Холодної війни для захисту від атомних бомб, сьогодні вже не здатні гарантувати повну безпеку у разі сучасної ядерної атаки.
Перші бомбосховища були побудовані у США та СРСР під час Холодної війни, коли напруга між країнами досягла свого піку. У ті часи вважалося, що бункери здатні захистити від потужного вибуху та ядерної радіації. Проте з розвитком ядерної зброї змінюється і вимога до захисту від цих катастроф. Сучасні ядерні бомби набагато потужніші за своїх попередників, і це суттєво впливає на ефективність захисту. Вибухи, спричинені сучасними термоядерними бомбами, можуть руйнувати все в радіусі до 160 км від епіцентру, на відміну від атомних бомб часів Другої світової війни, де діапазон був значно менший — до 1,6 км. Сучасні термоядерні бомби використовують водневий синтез для досягнення набагато потужнішого вибуху, ніж старі атомні бомби. Це призводить до того, що бункери, які розташовані на відстані 160 км від епіцентру вибуху, вже не можуть ефективно захистити від спеки та ударної хвилі, які супроводжують вибух. Крім вибухової хвилі та високих температур, основною загрозою є радіація, яка залишається небезпечною навіть після вибуху. Бункери, для ефективного захисту від радіації, повинні мати товщину стін не менше 1,5 метра і бути виготовлені з таких матеріалів, як бетон, сталь та свинець. Проте навіть в такому сховищі існує ризик того, що частина радіації може потрапити всередину, а її вплив на здоров’я може проявитися через багато років. Для того щоб ядерний бункер мав хоч якесь значення, важливо, на якій відстані від епіцентру знаходиться сховище. Якщо воно розташоване в радіусі до 160 км від вибуху, ймовірність порятунку є вкрай низькою через сильну ударну хвилю та температуру. Якщо ж сховище знаходиться в більш віддаленому місці, воно може дати шанс на порятунок, але навіть тоді не гарантує повної безпеки від усіх наслідків ядерної атаки. Після ядерного вибуху важливо не тільки втекти від ударної хвилі, а й захиститися від радіоактивних опадів, які утворюються в результаті вибуху. Для цього треба буде залишатися в бункері не менше тижня, адже смертельна радіація залишається небезпечною протягом кількох днів. Однак, навіть після цього часу, люди можуть отримати низькі дози радіації, що може збільшити ризик розвитку раку, що проявиться тільки через кілька років.
Сучасні ядерні бункери можуть частково захистити від наслідків ядерного вибуху, але повного захисту вони не дають. Непоправні руйнування, які спричиняє ядерна атака, зроблять будь-яке укриття вкрай вразливим. Тому єдиною надією залишається те, щоб ми ніколи не стали свідками ядерного вибуху, хоча, на жаль, гарантії цього немає.
