Ідея нашвидкоруч “віджати” одразу дві великі приватні компанії швидко втрачає прихильників.
Арешт частки корпоративних прав одразу двох учасників списку Топ-100 найбільших приватних компаній України став моментом істини для органів влади та ЗМІ. Перші примудрилися зробити анекдотичні у своїй безглуздості помилки. Другі виявилися не в змозі ці помилки чи то помітити, чи то оприлюднити.
6 жовтня СБУ та Офіс Генерального прокурора (ОГП) з посиланням на рішення суду, ухвалене двома днями раніше, повідомили про арешт “усіх корпоративних прав в Україні”, що належать підсанкційним російським підприємцям Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову. Оскільки означене рішення суду не було оприлюднене (і досі не оприлюднене, до речі), низка українських ЗМІ з посиланням на власні джерела повідомили деякі подробиці. Зокрема, було сказано про арешт 100% акцій ПрАТ “Київстар” та ТОВ “лайфселл”, які нібито контролюються підсанкційними особами через нідерландську компанію VEON Ltd.
Всього лише за десять діб скандальне рішення зазнало суттєвої корекції. Посилаючись на прохання ОГП, суд виправив те, що офіційно трактується як “описка”. Тепер мова йде про арешт суттєво менших часток корпоративних прав, а саме 47,85% ПрАТ “Київстар” та 19,8% ТОВ “лайфселл”.
Нажаль, навіть цього напрочуд гучного дзвіночка виявилося недостатньо для українських ЗМІ, в тому числі ділових. Ігноруючи загальновідомі базові поняття корпоративного законодавства, журналісти продовжують некритично відтворювати хибний наратив.“Під арешт потрапили тільки 47,85% статутного капіталу “Київстар”, тобто частки, яка належить структурам, пов’язаним із LetterOne”, — так виглядають типові коментарі у зв’язку з останнім у часі судовим рішенням.
Непрофесіоналізм державних службовців гармонічно поєднується із непрофесіоналізмом журналістів.
Давайте згадаємо загальновідомі факти, відображені у відкритих джерелах. Компанія “Київстар” існує як приватна акціонерна компанія. Усі 99,998% її акцій належать транснаціональній компанії VEON Holdings B.V. Ця компанія зареєстрована в Нідерландах, а її акції торгуються на Nasdaq (Нью-Йорк, США) та Euronext (Амстердам, Нідерланди). Акції VEON розподілені між компанією L1T VIP Holdings S.à r.l., більше відомою як LetterOne, та free float, тобто акціями, які обертаються на вільному ринку. Якщо бути точним, LetterOne належать 47,85% голосуючих акцій, тобто менше половини. Більшість акцій LetterOne належать трьом підсанкційним особам.
Тож перше запитання, яке виникає у незаангажованого й освіченого спостерігача, це у який спосіб можливо виокремити частку, яка належить підсанкційним особам, в ситуації спільної власності? Спільна власність тому і називається спільною, що будь-яка її частка, хоч 100%, хоч половина, хоч одна-однісінька акція, належить одночасно всім без винятку акціонерам ПрАТ “Київстар” та ТОВ “лайфселл”. В нашому випадку це означає, що будь-який пакет акцій ПрАТ “Київстар”, на який накладе свої санкції українська держава, належить LetterOne лише на 47,85%. У випадку ТОВ “лайфселл” — на 19,8%.
В будь-якому випадку арешт будь-якої частки акцій означених компаній автоматично зачіпає інтереси всіх одразу акціонерів Veon. Українська держава може накласти санкції або на всіх, або ні на кого.
Друге запитання випливає з першого. В якому сенсі “накладення арешту на корпоративні права українських компаній не впливає на захист інтересів іноземних інвесторів та власників часток корпоративних прав, не перешкоджає їх господарській діяльності та можливості отримання дивідендів”? Саме так органи державної влади пояснюють мету арешту. Але в тих самих офіційних повідомленнях прямо сказано, що “арешт цього майна не дозволить російським власникам “переписати” його на підставних осіб, щоб уникнути подальшої передачі активів в дохід України”. Про які дивіденди іноземних інвесторів може йти мова у випадку “передачі активів в дохід України”? Про які інтереси?
Нарешті, було б цікаво й корисно дізнатися причини, через які саме перше рішення суду у справі №761/35853/23, відповідно до якого були заарештовані 100% корпоративних прав, досі на потрапило в Єдиний державний реєстр судових рішень? Друге, стосовно “описки”, в реєстрі є.
Все це гранично тривіальні запитання, які й публічно, й непублічно задають акціонери означених компаній. А це, до речі, такі потужні інвестиційні фонди, як от Shah Capital, Lingotto Investment Management, Helicon Investments, City Group, BNP Parisbas Assets та інші. Майже тиждень в Україні провели Каан Терзіоглу, головний виконавчий директор групи Veon, та Огі Фабела, співзасновник і почесний голова Ради директорів Veon. Окрім великої програми публічної активності вони активно зустрічалися за зачиненеми дверима. Ключове питання, яке раз у раз чують представники влади — чому інвестори провідних країн Заходу мусять нести колективну відповідальність за дії, до яких не мають жодного відношення?
Шанси отримати відповідь виглядають невеликими. Судячи з раптового усвідомлення органами слідства наявності “описки”, ідея нашвидкоруч “віджати” одразу дві великі приватні компанії швидко втрачає прихильників.
Те, що відбувається навколо ПрАТ “Київстар” та ТОВ “лайфселл”, навіть в кращому випадку не якась “описка”, а вкрай прикра помилка. Україна нічого не вигадає від спроби конфіскувати ці активи, натомість гарантовано отримає гучний скандал. Зважаючи на стрімке зростання проблем із підтримкою України в Конгресі США, вкрай небажаним сценарієм стане надходження до конгресменів хвилі листів від обурених акціонерів Veon.