Усе більше науковців висловлюють занепокоєння щодо застосування радикальних геоінженерних технологій у полярних регіонах, зокрема в Антарктиді. Попри те, що ці ідеї можуть здатися привабливими з погляду уповільнення глобального потепління, вони несуть значні ризики для крихкої екосистеми крижаного континенту.
Група з понад 40 вчених з різних країн світу оприлюднила статтю, в якій попереджає про потенційно катастрофічні наслідки впровадження геоінженерних проєктів у Арктиці та Антарктиді. Серед найбільш спірних концепцій — затемнення сонця, зведення морських завіс, використання скляних кульок, добриво океану, штучне потовщення льоду та сповільнення його руху.
Затемнення сонця: цей проєкт передбачає викид частинок діоксиду сірки в стратосферу з метою зменшення кількості сонячного світла, що досягає поверхні Землі. Утворені аерозолі мають створити ефект “штучного охолодження”. Проте високі концентрації SO₂ можуть спричиняти шкідливі наслідки для здоров’я, а також негативно вплинути на атмосферу й екосистеми. Крім того, технічна реалізація потребує значних ресурсів, а ефективність обмежується сезонною темрявою в полярних регіонах. Морські завіси: інша пропозиція — встановлення підводних бар’єрів, які мають не дозволити теплій океанічній воді досягати шельфових льодовиків. Хоча ідея звучить логічно, її практична реалізація викликає сумніви. Масштаб таких конструкцій перевищує можливості транспортування, а їх наявність може змінити циркуляцію океанічних вод, що загрожує морським екосистемам і доступу поживних речовин. Скляні кульки: у спробі підвищити альбедо арктичного льоду — здатність відбивати сонячне світло — запропоновано розсипати по його поверхні мільйони порожнистих скляних кульок. Теоретично, це має уповільнити танення. Але вчені попереджають: мікроскопічні морські організми можуть помилково сприймати кульки за їжу, що призведе до збоїв у харчових ланцюгах. Крім того, щорічна потреба в кульках — понад 360 мегатонн — робить проєкт практично нездійсненним. Добриво океану: ще одна спірна ідея — насичення океану залізом, що має стимулювати ріст фітопланктону. Водночас надмірне збагачення поживними речовинами може створити мертві зони з критично низьким вмістом кисню. Деякі види фітопланктону також можуть виробляти токсини, небезпечні для морської фауни, людей і навіть домашніх тварин. Збільшення товщини морського льоду: одна з менш радикальних пропозицій — закачування морської води на поверхню льоду або в атмосферу для утворення додаткового снігу. Дослідження показують, що такий підхід може дати позитивний результат, однак для цього знадобиться до 100 мільйонів насосів, що ускладнює реалізацію навіть на обмеженій території. Уповільнення льоду: найрадикальніший проєкт передбачає буріння крижаного покриву з метою збільшення тертя біля його основи. Це, за задумом авторів, має знизити швидкість руху льодовиків до океану. Однак критики наголошують, що подібне втручання може порушити підльодовикові екосистеми й викликати забруднення, а сам підхід нагадує “трепанацію” природного тіла.
Професор Мартін Зіґерт з Університету Ексетера підкреслює: хоча деякі з цих ідей можуть мати добрі наміри, їхня реалізація не лише складна й дорога, але й потенційно шкідлива для планети. Учені закликають ретельно зважувати всі наслідки перед втіленням будь-якого геоінженерного рішення, особливо у вразливих регіонах, як-от Антарктида.
